Мустафа II
| Мустафа II осман. مصطفى ثانى, трансліт. Mustafâ-i sânî | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 1695–1703 | |||
| Попередник: | Ахмед II | ||
| Спадкоємець: | Ахмед III | ||
| Народження: |
6 лютого 1664 Едірне, Османська імперія | ||
| Смерть: |
29 грудня 1703 (39 років) Константинополь | ||
| Поховання: | Стамбул | ||
| Країна: | Османська імперія | ||
| Релігія: | іслам, сунізм | ||
| Рід: | Османи | ||
| Батько: | Мехмед IV | ||
| Мати: | Еметуллах Рабія Гюльнуш-султан | ||
| Діти: | Махмуд I, Осман III, Сафіє, дочка Мустафи IId, Emine Sultand і Emetullah Sultand | ||
| Автограф: | 
| ||
.svg)
Мустафа́ II (осман. مصطفى ثانى, трансліт. Mustafâ-i sânî, тур. İkinci Mustafa; 6 лютого 1664—29 грудня 1703) — двадцять другий султан Османської імперії (1695–1703), син Мехмеда IV.
Початок правління султана, як і двох його попередників, ознаменувався продовженням війни Османської імперії зі Священною лігою. Мустафа намагався переламати невдалий для турків хід війни. Він продовжував реформувати армію, а у 1696 році особисто очолив армію на Балканах, де добився деяких успіхів за рахунок чисельної переваги османського війська. Наступного року його армія була розбита у битві під Зентою австрійськими військами під проводом принца Євгена Савойського. Близько 50 тисяч австрійців зупинили просування турків на північ, розбивши 80-тисячну турецьку армію. Султан був змушений спостерігати з іншого берега річки за знищенням свого захопленого зненацька війська. Загинуло близько 25 тисяч турків, серед яких був великий візир та багато високих воєначальників[1]. У 1696 році російські війська взяли фортецю Азов у результаті Азовських походів.
У 1699 році було підписано Карловицький мирний договір, відповідно до якого до Речі Посполитої поверталось Поділля, Австрія отримувала Угорщину і Трансильванію, а Венеції Туреччина поступалася Мореєю та Далмацією. За Константинопольським миром Російська імперія підтвердила право на Азов з прилеглими територіями.
Після закінчення війни Мустафа дещо відійшов від державних справ, почав жити в Едірне, де приділяв більшу частину часу полюванню. У серпні 1703 у Стамбулі почалося повстання проти султана, до якого приєдналися яничари. Урядові війська перейшли на бік повсталих, тож Мустафа II зрікся престолу на користь брата Ахмеда. Через кілька місяців колишній султан помер, є версія, що його отруїли.
- ↑ Мустафа II на Словники. Яндекс[недоступне посилання з липня 2019] (рос.)
- Орхонлу, Чінгіз (1940 і пізніше) "II. Mustafa", İslam Ansiklopedisi, T.C. Maarif Bakanlığı:Ankara İstanbul (тур.)
- Кінросс, Патрік (1977). The Ottoman Centuries. İstanbul: Sander Kitabevi. ISBN 0-224-01379-8. (англ.)
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Мустафа II- MUSTAFA II (Mustapha II) 1695—1703 [Архівовано 11 травня 2021 у Wayback Machine.]
- http://www.theottomans.org/english/index.asp [Архівовано 11 червня 2008 у Wayback Machine.]
- МЕЧЕТЬ ВАЛІДЕ-СУЛТАН У ХОТИНСЬКІЙ ФОРТЕЦІ [Архівовано 5 листопада 2020 у Wayback Machine.] на сайті Khotynska-fortecya.cv.ua
|
Це незавершена стаття про монарха, династію чи її представника (представницю). Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
.svg){kind=small}
 | |
|---|---|
| Генеалогія та некрополістика | |
| Словники та енциклопедії | Велика данська енциклопедія · Велика каталанська енциклопедія · Універсальна литовська енциклопедія · Хорватська енциклопедія · Biographisches Lexikon zur Geschichte Südosteuropas · Brockhaus Enzyklopädie · Encyclopédie Larousse · Encyclopædia Britannica · Internetowa encyklopedia PWN · Lur Hiztegi Entziklopedikoan · Proleksis Encyclopedia · TDV İslam Ansiklopedisi |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |